Додаток 1А: Багатосторонні угоди з торгівлі товарами:

Додаток 1В: Генеральна угода з торгівлі послугами;

Додаток 1С: Угода з торгових аспектів прав інтелектуальної власності;

Додаток 2: Розуміння відносно правил та процедур вирішення спорів;

Додаток 3: Механізм оглядів торгівельної політики;

Додаток 4: Багатосторонні угоди необов'язкового характеру:

Серед головних завдань діяльності СОТ:

- обслуговування і реалізація багатосторонніх торгових угод й угод з обмеженим колом учасників, які разом і утворюють СОТ;

- дія в якості форуму для проведення міжнародних торгових переговорів,

- сприяння врегулюванню торгових суперечок, контроль національної торгівельної політики країн-членів;

- співробітництво з іншими міжнародними установами, які приймають участь у формуванні глобальної економічної політики.

СОТ має свої керівні органи, це: Конференція на рівні міністрів (вищий керівний орган), Генеральна рада, Рада з торгівлі товарами, Рада з торгівлі послугами, Рада з торговельних питань прав інтелектуальної власності, спеціальних органів, що складають механізм врегулювання спорів між сторонами-учасницями (Dispute аand Settlement Under WTO).

Великим кроком уперед, порівняно з ГАТТ 1948, є наявність у системі СОТ механізму з врегулювання спорів та конфліктів між державами-учасницями щодо застосування відповідних угод та економічної політики і дій окремих держав відносно одна одної. Цей механізм забезпечується наявністю в системі органів СОТ спеціального Апеляційного органу, в рамках якого створюються робочі групи фахівців щодо вирішення кожного окремого конфлікту. Механізм врегулювання спорів є дуже складним і має декілька стадій. Першою стадією є переговорний процес між зацікавленими сторонами. У тому випадку, коли вони нездатні дійти згоди, створюються групи експертів щодо вирішення проблеми, які дають рекомендації сторонам відносно застосування правил та норм СОТ. І нарешті, в третій стадії спірні питання вирішуються на засіданні апеляційного органу і його рішення є обов'язковим для сторін. На фінальних стадіях цей механізм передбачає застосування методів примусу для забезпечення прийнятих до виконання рішень та покарання держави-порушниці.

Частина органів СОТ є "необов'язковими" (plurilateral) і в їх діяльності приймають участь лише зацікавлені країни, які підписали відповідні секторні або галузеві угоди. До таких "необов'язкових" органів належать Комітет з торгівлі цивільною авіатехнікою, Комітет з урядових поставок, Міжнародна рада з молока, Міжнародна рада з яловичини, участь у діяльності яких беруть лише держави, які підписали відповідні угоди, що містяться в Додатку 4 до Багатосторонніх угод системи СОТ. Ці органи зобов'язані інформувати Раду з торгівлі товарами СОТ про свою діяльність. На аналогічних засадах побудована і діяльність Комітету з розширення торгівлі продуктами інформаційних технологій, який зобов'язаний інформувати про свою діяльність Генеральну Раду СОТ.

Розглядаючи систему ГАТТ/СОТ дослідники пояснюють її велику успішність тим, що її правила не е жорсткими, та й сама інституція англосаксонського типу є доказом великого прагматизму. Характерною ознакою цієї угоди є її гнучкість, намагання вирішувати всі спірні питання шляхом переговорів, можливість застосування великої кількості застережень задля забезпечення національних інтересів держав-учасниць та інтересів їх національних виробників. Наприклад, ми можемо назвати застереження щодо захисту внутрішнього публічного порядку, національної безпеки, запобігання великим збиткам і загальне застереження щодо "виняткових обставин".

Можливо, саме така структура і допомогла цій організації вийти на перше місце у встановленні "правил гри" на світових ринках.

Згадані тут міжнародно-правові акти повинні нами розглядатися не лише в ракурсі міжнародного права. По-перше, до значного їх числа Україна вже приєдналася і, відповідно, вони після ратифікації є частиною національного законодавства. По-друге, деякі з цих актів, наприклад, угоди в рамках ГАТТ/СОТ, повинні виступати в якості міжнародно-правових стандартів, які повинні братися за основу при розробці національної митної політики та національного законодавства.

Наприклад, можливість приєднання нашої держави до СОТ створила б великі можливості щодо реалізації експортного потенціалу України, що надало б Україні значної переваги на світовому ринку. Серед подібних переваг: застосування до українських товарів режиму найбільшого сприяння, національного режиму та зменшення тарифних і нетарифних обмежень, врегулювання протиріч у сфері зовнішньоторговельних відносин з використанням специфічних механізмів та правил ГАТТ/СОТ, обмеження застосування антидемпінгових та компенсаційних механізмів щодо українських товарів іншими країнами шляхом застосування правил оцінки товарів відповідно до ст. VII ГАТТ; право на застосування передбачених в рамках ГАТТ/СОТ застережень (тимчасового обмеження імпорту, підвищення митних тарифів) у випадках негативного платіжного балансу або задля уникнення завдання великої шкоди національним виробникам без ризику викликати прийняття іншими країнами заходів у відповідь, забезпечення передбачуваного доступу українських товарів до ринків інших країн.

Приєднання до СОТ стало б каталізатором структурної перебудови національної економіки України, крім того, наша держава мала б право застосовувати певні заходи щодо захисту внутрішнього ринку протягом перехідного періоду, що передбачений при приєднанні до СОТ.

Але якщо Україна бажає приєднатися до СОТ, то необхідно зважати, що однією з умов вступу до цієї організації є, вже на першому етапі приєднання (тобто на етапі подання заявки), необхідність привести національні механізми регулювання зовнішньоекономічних відносин у відповідність до вимог ГАТТ/СОТ. Також передбачене проведення переговорного процесу зі всіма зацікавленими членами СОТ щодо митної та зовнішньоторговельної політики, яку проводить Україна, після чого заявка розглядається Генеральною радою СОТ.

Або інший приклад. Міністерство економіки України при проведені антидемпінгових, антисубсидиційних та спеціальних розслідувань повинно керуватися принципами ГАТТ/СОТ. Але ж з іншого боку, Україна поки що не є членом цієї організації. На якій же підставі ці принципи є обов'язковими при здійсненні відповідних процедур національними органами? Чи, наприклад, цілий ряд підписаних Україною міжнародних угод, в тому числі і в рамках СНД, тим чи іншим чином базується на принципах, викладених в статтях ГАТТ. Таким чином, ще не підписаний та не ратифікований міжнародно-правовий акт вже певним чином регламентуватиме митну політику держави та її діяльність у митній сфері. У чому ж причина? Тут головним чинником виступає саме такий в більшій мірі політичний, ніж юридичний термін — "загальне визнання". Тобто СОТ є організацією, яка охоплює більшість країн Світу (на ЗО листопада 2000 р. членами СОТ були 140 країн) і уніфікація з її стандартами стає невід'ємною умовою ефективності та успішності функціонування держави у світовій економічній і політичній системі. Ось чому ведемо мову саме про міжнародне-правові стандарти, такі собі "загальновизнані правила гри".

Hosted by uCoz
НАЗАД ЗМІСТ